Якою має бути Стратегія державної міграційної політики України на період після 2025 року?

Одним з перших експертних посилів, який викликав дискусію, було твердження, що Україні потрібні іммігранти. Думки експертів з цього приводу розділились. З одного боку представники бізнесу неодноразово зазначали, що дефіцит робочої сили фактично неминуче призведе до залучення робочої сили з-закордону. Було, зокрема, відмічено, що традиційні «джерела» поповнення робочої сили, як-от ВПО, особи з інвалідністю, жінки та інші категорії населення, які в контексті законодавства України охоплюються назвою «вразливі», не працюють. Відсоток залучення працівників через з цих джерел наближається до статистичної похибки. Водночас, ті ж представники бізнесу зазначили, що, оцінюючі економічні очкування від заробітної плати потенційних трудових іммігрантів у мінімум 5$ на годину, бізнес в Україні сьогодні до цього не готовий.

Друга теза, яка викликала змістовні дискусії, була пов’язана із тим, в які сектори і яких саме трудових іммігрантів потребує економіка. Слід зазначити, що консенсусу серед експертів не спостерігалось, єдине, в чому всі учасники дискусії погодились, було те, що держава не надає бідь-яких орієнтирів в якості пріоритетних секторів економіки, залучення трудових іммігрантів в які вона вважає важливим і першочерговим.

Неоднозначна реакція була також на питання якісного складу трудових іммігрантів, маючи на увазі пріоритетні країни, громадяни яких можуть розглядатися Україною як потенційні трудові іммігранти.

Участь а обговоренні взяв Директор Інституту професійних кваліфікацій, провідний науковий співробітник Інституту професійної освіти НАПН України Родіон Колишко